вівторок, 4 січня 2022 р.

100-річчя від дня народження Василя Вериги


3 січня відзначаємо сторіччя від дня народження видатного українця, нашого земляка, учня Заліщицької гімназії 1936-1938 рр. -  Василя Вериги /03.01.1922-30.12.2008/

"Я гордий тим, що з України родом!"

   "Це - про Василя Веригу, людину, що належала до когорти української інтелігенції, типового представника повоєнної української діаспори, того - хто своєю наполегливою громадською, педагогічною і науковою діяльністю вніс чималий вклад в історію України, її національного відродження.

Письменник, журналіст, науковець, бібліотекознавець, громадський діяч. Автор багатьох книг, численних статей, історичних розвідок.

 Пан Верига був завжди бажаним гостем у Наддністрянському краї. Особливо на Заліщанщині, бо тут, у селі Колодрібка він народився 100 років тому, 3-го січня 1922 року. У рідному селі закінчив народну школу(1936). При сприянні товариства " Рідна школа" продовжив навчання у Заліщицькій та Коломийській гімназіях (1936 - 1938), Заліщицькій середній школі (1939). З червня 1940 учителював у селах Рожанівка та Королівка Заліщицького району.

У 1943 добровільно вступив до Першої Української дивізії "Галичина", брав участь у битві під Бродами. В 1945-1948 рр. перебував у полоні в таборах Італії та Англії. Після довгих поневірянь, в червні 1951 перебрався до Канади, яка стала йому другою батьківщиною. Оселившись в Торонто, шість років чекав на отримання громадянства.

Сільський хлопець з Галичини почав заробляти на прожиття, працюючи  спочатку на фабриці, згодом на пошті. У 1952році створив сім`ю, одружився з українкою із Буковини Оксаною Альботою. Зумів поступити в університет в Торонто. У 1955-1959 роках здобув на його історичному факультеті ступінь бакалавра. Залишився працювати в університетській бібліотеці.

Займав посаду голови Слов'янської секції. Був членом Професорської асоціації університету та професійних організацій бібліотекарів. За наукові праці отримав ступінь « Бібліотекар 4-го рангу», що дорівнював званню професора. Брав участь у міжнародних конгресах славістів. В 1968 р. захистив дисертацію на звання магістра в університеті в Оттаві. Вже на пенсії отримав звання доктора філософії в Українському вільному університеті в Мюнхені (1990). Водночас усі ці роки проводить активну педагогічну діяльність на курсах українознавства в Торонто, літніх українських освітніх курсах у Вінніпегу, інше.

В Канаді він активно включається в життя громади. Василь Верига - активний член Українського національного об'єднання, Братства колишніх вояків УПА, член президії секретаріату Конгресу вільних українців, член оргкомітету 1-го та 2-го Всесвітніх форумів українців у Києві (1992,1997). Це лише неповний перелік посад, які обіймав доктор Верига, вносячи свій вклад у творення сучасної історії української спільноти по обидва боки океану.

За свою активну діяльність отримував численні заслужені нагороди: медалі, ордени, грамоти, почесні відзнаки.

За роки незалежності Василь Іванович відвідав Україну більше двох десятків разів. Думками і помислами завжди був у рідному краї,  при нагоді бував на малій батьківщині, у своєму селі. Відвідував Заліщики, неодноразово був в краєзнавчому музеї, Заліщицькій центральній районній бібліотеці, навчальних закладах міста, з якими активно співпрацював.

Був меценатом, дарував книги та журнали з власної бібліотеки, сприяв у виданні книг, в отриманні комп'ютерів та копіювальної техніки та ін.

Особливо цінною для заліщан є книга Василя Вериги "Там, де Дністер круто в'ється"/ Торонто,1974; перевидання - Львів: Вид-во "Каменяр", 1993/

В краєзнавчій книзі автор докладно розповідає про діяльність семінарії, гімназії, про самоосвітні гуртки в містечку Заліщики.

Про визначних людей, про Осипа Маковея та його гурток, про всі зміни політичних режимів і статусу Заліщик і ще багато чого цікавого та пізнавального.

Життя цієї людини вмістило все, що випало на долю його покоління. Василь Верига все свідоме життя боровся своєю невтомною працею у публіцистичній, науковій, і культурно-громадській площині українського життя за справу, в яку завжди вірив, що вона для добра України.

Василь Іванович Верига закінчив своє життя 30.12.2008 року. Похований в Оквіллі, Онтаріо (Канада). 

На знак гордості і шани ім`я Василя Вериги увіковічнене меморіальною дошкою на будівлі реабілітаційного центру - де колись знаходилась гімназія і в якій він навчався у 1936-1938 роках.

Такі постаті, як Василь Верига, є для нас прикладом життя, праці, служіння народові».  

З публікації Заліщицької Мцпб у Facebook


Немає коментарів:

Дописати коментар